Весна, що запізнилася до Києва
Весна, що запізнилася до Києва
(З пам’яті чоловіка)
Весна, що запізнилася до Києва…
Це не просто дні, вирвані з календаря…
Це затримані почуття,
І погляди, що не знайшли відповіді.
Міста змінювались,
Обличчя зникали на вулицях.
Але щось у мені залишалось незмінним:
Відсутність однієї пари очей.
Я шукав її в кожному місті,
Іноді — у пасмі волосся,
Іноді — на краю келиха,
Іноді — в мовчазному погляді.
Мої кроки були важкі на бруківці,
Вітер в обличчя, порожнеча в руках…
Я був мандрівником,
Якого не чекали на жодній станції.
Моє обличчя не усміхалося,
Бо хтось забрав мою усмішку з собою.
Я мовчав,
Але вулиці мого серця продовжували говорити.
Іноді поезія розбивається
Біля пам’ятника на площі.
Якщо немає голосу —
Погляд теж лишається нечутним.
Навіть слова там завмирають.
Навіть Бог
Не може бути настільки мовчазним.
Але я… чекав.
Терпіння в колінах,
Надія в обіймах невизначеності.
Тепер я знаю —
Весна приходить, навіть якщо із запізненням.
Але деякі люди…
Так і залишаються всередині нас,
Так і не прийшовши.
0 YORUMLAR
Bu KONUYA henüz yorum yapılmamış. İlk yorumu sen yaz...